Насіння озимого ріпаку DEKALB Група стиглості: середньопізній

Ріпак є однією з найпоширеніших та найважливіших олійних культур в світі протягом багатьох років.

В Україні площі вирощування цієї культури в останні роки поступово зростають. Фактором, що впливає на зростання посівних площ ріпаку, є вища рентабельність виробництва відносно інших культур, які вирощуються в Україні. Виробники ріпаку знають, що високий потенціал врожайності нових гібридів і їх стабільність є однією з головних умов досягнення високої рентабельності.

Незалежно від того, наскільки відрізняються поля чи умови вирощування культур на них, щоб забезпечити гарний ріст ріпаку, під час його висіву потрібно дотримуватися кількох важливих правил.

СТРОКИ ПОСІВУ

У ріпаку озимого вікно посіву є найширшим з-поміж всіх польових культур. На більшості території України це зумовлено обмеженою наявністю вологи для отримання якісних сходів саме в оптимальні строки посіву. В інших випадках відхилення від оптимального строку посіву пов’язане з необхідністю висіву ріпаку на великих площах або на бідних ґрунтах, де ранній посів за наявності вологи часто має перевагу.

Для озимого ріпаку строки сівби мають вирішальне значення. Від осіннього розвитку рослин залежить врожайність насіння. Як правило, вимерзають рослини пізніх строків сівби та надміру загущені. Для отримання оптимального розвитку рослин озимого ріпаку восени посів необхідно розпочинати з ранніх строків. При виборів строків посіву в першу чергу орієнтуються на вологість грунту, якісну його підготовку, а також біологічні особливості кожного конкретного гібриду.

НОРМА ВИСІВУ

Плануючи дату посіву та обираючи спосіб сівби, потрібно правильно коригувати норму висіву. За умови раннього посіву, а також при широкорядному способі сівби норму висіву необхідно зменшувати. І навпаки, чим пізніше сіється озимий ріпак, тим більшою має бути норма висіву. При міжрядді 15 см норма висіву має складати 400-450-500 тис./га. При широкому міжрядді, до 35-45 см, на 1 м погонний має бути не більше 6-8 рослин, оскільки оптимальна відстань в рядку для рослин ріпаку складає 12-15 см. Тому необхідно норму висіву зменшувати до 200-250-300 тис./га.

СІВОЗМІНА

Найкращі попередники – багаторічні бобові трави; добрі – рання картопля, горох, однорічні трави; задовільні – зернові культури; несприятливі – овес і яра пшениця. Не бажано озимий ріпак висівати після цукрових буряків, оскільки виникає небезпека поширення спільного шкідника – нематоди. Не розміщують озимий ріпак і після соняшнику, сої та капустяних культур, які мають спільні з ним хвороби. Повертати озимий ріпак на попереднє поле у сівозміні рекомендується не раніше ніж через 4–5 років.

МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ

До і після висіву ріпаку надзвичайно важливо застосовувати правильну систему внесення добрив, що якнайкраще придатна для конкретного господарства. Правильно підібрана система удобрення забезпечить належний розвиток рослин і гарантуватиме високий урожай наприкінці сезону. Добрива слід підбирати індивідуально, однак потрібно також врахувати деякі важливі рекомендації щодо добрив для ріпаку та їх внесення:

– АЗОТ (65-70 кг/т насіння):

• покращує ріст листків стебла та кореня;
• за надлишкової кількості зменшує вміст олії.
   

– СІРКА (12 кг SO3/т):

• сприяє засвоюванню азоту;
• основне поглинання під час весняного відростання та до періоду цвітіння;
• впливає на накопичення глюкозинолатів;
• важлива для фотосинтезу.
   

– КАЛІЙ (70-80 кг К2О/т):

• максимальне поглинання від початку відростання до цвітіння (добове поглинання може становити від 10 до 15 кг/га/добу);
• підвищення стійкості до вилягання, хвороб та стресу.
   

– ФОСФОР (22-26 кг P2O5/т):

• забезпечення розвитку молодих рослин;
• оптимізація запліднення та формування стручків.
   

– МАРГАНЕЦЬ (2-2,5 кг/га):

• стимулювання розвитку коренів;
• критично важливий для фотосинтезу;
• зменшує фітотоксичність від гербіцидів.
   

– МАГНІЙ (60-90 кг/га):

• стимулювання розвитку коренів;
• критична важливість для фотосинтезу;
• період споживання – до стиглості.
   

– БОР (0,5-0,6 кг/га):

• сприяє утворенню вуглеводів – зимостійкість;
• бере участь в утворенні тканин, відтак сприяє регенерації пошкоджених тканин;
• впливає на закладання квіток та фертильність пилку;
• збільшує олійність насіння.
   

– МОЛІБДЕН (20-25 г/га):

• впливає на утворення пилку;
• сприяє перетворенню в рослині нітратів у нітрити – засвоювання азоту.
   

– МІДЬ (30-60 г/га):

• сприяє обміну речовин та накопиченню вуглеводів – зимостійкість;
• зменшує фітотоксичність від гербіцидів.

ВИКОРИСТАННЯ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ

Сьогодні використання регуляторів росту на ріпаку є обов’язковим.

Восени – у фазі від 3-4 до 6-8 листків у озимого ріпаку (можна/необхідно поєднати разом із внесенням грамініцидів проти падалиці зернових). Застосування регуляторів росту восени має декілька цілей: зменшення ризику вимерзання, покращення розвитку кореневої системи в результаті обмеженого росту стебла, покращення утворення бруньок бічних пагонів у фазу 4-6 листків.

Навесні – при висоті рослин ріпаку біля 20-30 см. Внесення регуляторів росту навесні має декілька цілей: вкорочення і зміцнення стебла, щоб запобігти виляганню; стимулювання гілкування для збільшення кількості стручків на рослині та синхронізація цвітіння.

ЗАХИСТ РОСЛИН

Необхідно регулярно проводити своєчасний моніторинг та контроль за появою шкідників та перших ознак хвороб. Пріоритет – профілактика захворювань. Відразу після посіву обов’язково встановлюють чашки-пастки. З бур’янами та деякими видами шкідників (стебловий капустяний прихованохоботник) боротьбу обов’язково проводять ще з осені.